Вулкани Індонезії | Острови Комодо

Ми беремо курс на цивілізацію, але по дорозі завершимо нашу останню справу в Індонезії – заплив з найбільшими скатами на планеті. Манта, або морські дияволи, досягають 6-ти метрів в розмаху плавників. Складно очікувати витонченості від цих гігантів – а дарма! У воді вони схожі на граціозних танцюристів, котрі виконують дивовижний танець, де кожне па – втілення особливої неквапної гідності. В обід будемо в Лабуан Баджо. Тут подорож в Індонезію і на острів Комодо закінчується, ми летимо хто куди. Але забути ці чудові місця неможливо і спогади залишаться з нами на довгі роки.

Прямуємо до Національного парку Комодо полювати за найрідкіснішими ящірками світу з камерою – драконами Комодо. Швидше за все, ми побачимо велетенських варанів одразу по прибуттю. Вони ховаються від спеки між палями, на яких стоять будівлі парку. Наймаємо рейнджера і вирушаємо оглядати дивовижних смертоносних драконів. Після обіду плавання, снорклінг і засмагання на довгому рожевому пляжі. Переварені рибами-папугами корали надають піску благородний рожевий відтінок. Легкий трекінг на пагорб Падар – острів з гарною топографією, вкритий живописними пагорбами. Тут насолоджуємося одним з найкрасивіших заходів сонця в усій Індонезії.

Потрапити в гості до драконів Комодо можна тільки морем. У гавані наймаємо затишний кораблик і пливемо на Pulau Kelor. Піднімаємося на його вершину, з якої розглянемо всі довколишні острови, помилуємося блакиттю моря. Після спуску нас чекає снорклинг серед коралів. Індонезія – ідеальне місце для цієї розваги. Вузькі пляжі переходять в запаморочливої краси коралові рифи, які слугують домівкою для сотень видів екзотичних риб, креветок, каракатиць, морських їжаків та інших мешканців підводного світу. Увечері пливемо до мангрових лісів. З приходом сутінків з лісу вилітають тисячі дивовижних створінь – летючих лисиць. Вони парять просто над туристами і прямують в сади, де об’їдають фрукти з дерев. Ще однією родзинкою подорожі стане можливість зустрітися з китовими акулами. Гарантувати таку зустріч неможливо — це дикі тварини, — однак імовірність велика, тож маємо всі шанси поплавати поруч із цими грізними, проте безпечними гігантами. На ніч станемо в тихій бухті. Якщо пощастить, поспостерігаємо ще одне цікаве явище – світіння планктону. У темряві з глибин піднімаються зовсім позаземні створення: летючі риби, гігантські королівські креветки, каракатиці… Тому, хто пожертвує кількома годинами сну, море відкриє свої таємниці.

Їдемо до порту Каянган, де сідаємо на наш корабель, і протягом чотирьох днів мандруємо Комодськими островами. Там живуть справжні дракони нашого часу – комодські варани. Поспостерігаємо за гігантськими ящірками в їх природному середовищі існування. Цей ендемік досягає до 3-х метрів в довжину і важить понад 80 кілограмів! Сьогодні відвідаємо острів Кенава (Kenawa): піднімемося легкою трекінговою стежкою на його вершину й зустрінемо чудовий захід сонця. Житимемо на кораблі в каютах; на нас чекає триразове харчування, багато зупинок для снорклінгу та цікаві історії від місцевих гідів.

Залишаємо базовий табір і йдемо в Сенару, а звідти наш гід відвозить нас на Південне узбережжя, в яке-небудь із численних курортних містечок. Відпочинемо після активних пригод на чистеньких піщаних пляжах Балійського моря, які відомі бірюзовою водою, білим піском і кораловими рифами. Тут ми займемося дайвінгом і проведемо ніч біля моря. Швидкий перехід: 17 км.

Залишаємо речі в таборі і радіально піднімаємося на вершину. Стежка йде під крутим ухилом по сипусі, так що буде нелегко. Але воно того варте! 😉 Рінджані – дуже своєрідний і незвичайний. На вершині є гігантська кальдера (6х8,5 км), заповнена водами озера Сегар Анак (глибиною 200м). З озера піднімаються три малі активні субкратери. Тут багато гарячих мінеральних джерел, вода в озері досягає 40°С. Багато мандрівників вважають це місце найкрасивішим у всій Індонезії. Увечері спускаємося в Plawangan 2 відпочивати. Швидкий перехід: 7,5 км; набір висоти 1086м; спуск 1086м.

Збираємо речі і їдемо в село Сембалун (1ч), звідки підйом легший, ніж з Сенари. Нас чекає значний набір висоти – близько 2000м. Йдемо джунглями, насолоджуючись природою. Заночуємо в базовому таборі Plawangan 2 (2640м). Підкорити другий по висоті вулкан Індонезії – справа непроста, тому ми наймемо портерів з місцевих. Швидкий перехід: 9,2 км; трекінг 10 годин.

Їдемо в Паданг Баі (Padang Bai), де сідаємо на катер до Ломбока. Тут нас зустріне місцевий гід і доставить в Сенару. Сільце дуже затишне та гостинне, з красивим видом на стратовулкан. Поруч є два водоспади – Sindang Gila і Tiu Kelep. На місці будемо пізно ввечері, поселимося в бунгало, відпочинемо і погуляємо околицями.

Занурюємося в розмірене традиційне життя культурної столиці Індонезії. Колись Убуд став притулком для королівської династії Маджапахіт, витісненої ісламістами з Яви. З тих пір тут збираються люди мистецтва, ремісники і вільнодумна інтелігенція. Прогуляємося прекрасними вуличками, розглянемо вишукані сувеніри в вітринах затишних крамничок… Вирушимо в “ліс мавп”, яких тут мешкають цілі натовпи :). Після обіду переїдемо на пляж: займемося снорклінгом і відпочинемо на пляжі.

Продовжуємо нашу подорож в Індонезію – прямуємо до другого за популярністю храму на Балі – Пура Улунг Дану. Цей озерний «будинок богів» зведений в XVII в. на березі священного озера Братан в честь знайомої нам Дану. Балійці вірять, що купання в його водах дарує молодість і здоров’я. Береги Братана дуже мальовничі, на схилах навколишніх гір розкинулися химерні села, де вирощують рис, каву, полуницю, гвоздику, екзотичні фрукти, гібіскус… Зарості латаття ніби розписали плесо химерними візерунками. Вологий ліс навколо поріс мохом і папороттю, з дерев звисають ліани, пахнуть тропічні квіти. Після Улунг Дану їдемо до найкрасивішого з усіх водоспадів Балі. Кількома каскадами величний Секумпул падає серед барвистої пишноти джунглів в серці смарагдової ущелини. Скупаємося? 🙂 По дорозі в Убуд зупинимося біля покинутого готелю Pondok Indah. Його руїни тріщать під натиском неприборканих джунглів, від чого це місце наповнюється дивною харизмою. Вітер немов шепоче: все тлінне, лишень природа вічна… Захід сонця зустрінемо на рисових терасах з шикарним виглядом на Агунг. Цей вулкан вважається обителлю багатьох міфічних істот. На Балі вірять, що з його вершини боги дивляться на наш світ, і птах Гаруда переносить до них душі праведників. Агунг занадто часто вивергається, щоб планувати сходження на нього, але це не заважає насолоджуватися його прекрасними обрисами буквально з будь-якої точки острова. Увечері їдемо в Убуд відпочивати і знайомитися з високим мистецтвом Індонезії.

Вранці вирушаємо назад в Баньювангі, де є поромна переправа Кепатанг (Ketapang). З Кепатанга пливемо в портовий Гіламанук (Gilimanuk) на Балі, а далі переїжджаємо в Ловіну – затишне поселення на північному березі Балі. Довге, чисте, всіяне ідеальним біленьким піском узбережжя Індійського океану – рай для любителів серфінгу, дайвінгу та снорклінгу. Поселяємося в хостелі, відпочиваємо, купаємося і гуляємо. Увечері або вранці вирушаємо на морську прогулянку з дельфінами. Поспілкуємося з цими дружелюбними, дивно розумними жителями блакитних глибин.

Встаємо о 3 годині ранку і йдемо на оглядовий майданчик Пенанджакан, звідки видно весь парк Бромо-Тенге-Семеру. У цьому чарівному місці зустрічаємо світанок. Сідаємо на замовний транспорт і переїжджаємо в селище Калісат (Kalisat). Тут починається піша частина маршруту на вулканічне плато Іджен. Навколо дуже красиво, село оточують ідилічні індонезійські пейзажі: дерев’яні будиночки, яскраві кавові плантації, джунглі, пальми, піщані пляжі і гірські піки. Подорож до Індонезії порадує любителів кави, адже тут – батьківщина безлічі сортів цих запашних зерен бадьорості. Поселимося в хостелі, відпочинемо від переїзду, а вночі (о 01:00) беремо респіратори і піднімаємося до кратера Іджена – спостерігати дивну синю лаву. Трек займе 2-2,5 години хорошою стежкою. Іджен (2300м) — не просто цікавий вулкан. У кратері Кавах є приголомшливе бірюзове озеро з гарячої сірчаної кислоти. Над його гладдю постійно в”ється білий туман – нагадування про те, що вулкан лише дрімає, але не спить. Він відомий покладами сірки, яку місцеві видобувають традиційним способом – руками і киркою, потім вантажать в кошелі і несуть 3 км до найближчого заводу. Іджен постійно випускає токсичні пари сірчаної і хлорної кислот. Робочим це не заважає, але туристи без респіраторів тут знаходиться не можуть. Сірчані гази, розігріті в розплавленій породі до 600°С, спалахують і горять синім полум’ям. Вдень це непомітно, але вночі здається, ніби лава Іджена – синя. До речі, це місце увійшло в цикл передач «Світ навиворіт» Дмитра Комарова. На плато є ще кілька вулканів, гейзери, термальні джерела і водоспади.

З Джок’якарти переїжджаємо в Чеморо Лаванг (Cemoro Lawang, 2217м) всього в 3-х кілометрах від вулканів – відмінний перевалочний пункт. Ми залишаємо речі в хостелі або хоумстеї і піднімаємося на оглядовий майданчик Пенанджакан, звідки видно весь нац. парк Бромо-Тенгер-Семеру. Пейзажі тут незвичайні. В гігантській кальдері Тенгер (10 км в діаметрі) виросло 5 молодих вулканів: Баток, Ватанган, Курсі, Відодарен і Бромо (2329м). Їх оточує так зване “море піску” – бархани з вулканічного пилу і попелу, що залишилися після виверження стародавнього Тенге. Йдемо по чорній пустелі до індуїстського храму Потен (Pura Luhur Poten Bromo), біля якого починається сходи (250 штук)) на вершину. Бромо дуже активний і часто викидає клуби диму. Ми пройдемося прямо по краю його непропорційно великої кальдери (d≈600м, глибина – 200 м), над якою часто з’являється підозрілий димок;) Насолодимося видами, а, якщо дозволить час, піднімемося на Відодарен (2650м) і оглянемо священну печеру теннгерів. Теннгери – мешканці цього вулканічного парку, вони сповідують індуїзм і вірять, що їх вулкани – ворота в потойбічний світ, де живуть боги. Піднімемося на Баток (2440м), звідки нам відкриється унікальний вид на весь парк. Конусоподібний Баток значно менш популярний, ніж Бромо, від якого сюди всього 45 хвилин шляху. Спускаємося в Чеморо Лаванг і відпочиваємо.

Їдемо до Боробудур – одну з головних релігійних споруд Індонезії. Велетенських розмірів ступа традиції буддизму махаяни виконана за планом хитромудрої мандали, і з нею пов’язаний стародавній храмовий комплекс Чанда. Боробудур побудували правителі середньовічної держави Матарам між 750 і 850 роками. Паломники і сьогодні здійснюють ритуальні обходи ступи, знайомлячись з життям Будди, висіченим в статуях і барельєфах.

Група збирається в прекрасній Джок’якарті, яка вважається найголовнішим центром образотворчого мистецтва і поезії країни. До речі, саме вона була столицею царства Матарам. Йдемо на огляд визначних пам’яток, музеїв і галерей, яких тут дуже багато. Оглянемо палац султана Кратон, буддійський храм Сарі, музей-форт Вредебург. Прогуляємося центральними кварталами і посидимо в кафе, звикаючи до екзотичного меню :).